Мальовничий, яскравий, живий пейзаж прохолодної осінньої Хортиці квітне сотнею кольорів – блакитне небо вкрите м’якими пухнастими синіми хмарами, на яких рожеві відтінки нагадують про ніжність та квіткові сади, жовто-зелене листя дерев своєю яскравістю нагадує найкращі знімки осені, високі сіро-червоні скелі величають над спокійним, гладким, дзеркальним Дніпром, у якому небо – перевернута картина Всесвіту.
Мальовничий, яскравий, живий пейзаж прохолодної осінньої Хортиці квітне сотнею кольорів – блакитне небо вкрите м’якими пухнастими синіми хмарами, на яких рожеві відтінки нагадують про ніжність та квіткові сади, жовто-зелене листя дерев своєю яскравістю нагадує найкращі знімки осені, високі сіро-червоні скелі величають над спокійним, гладким, дзеркальним Дніпром, у якому небо – перевернута картина Всесвіту. Такий пейзаж відривається у балці Генералкі на запорізькій Хортиці та на знімку фотографа Ігоря Лаврова – і почуття, які викликає цей невимовно гарний знімок, не можна просто передати сотнею слів. Їх потрібно відчути самому, самому – зробити такий же знімок для себе, й самому – залишити у серці найтепліші спогади та почуття до міста за порогами Дніпра, до Запоріжжя.
Поділитись у Facebook
Поділитись у X